Уже прошло так много лет
И все, как один день.
Менялся изредка сюжет,
Менялся свет на тень.
Менялись страны, города,
Дороги, что вели
С рождения и до креста,
Что видится вдали.
Менялись правила игры
И жизненный уклад,
Порой не видел я пути,
Но не свернул назад.
Всё шёл и шёл, а жизнь, как сон,
Неслась за мною вслед,
Я б уже вышел на поклон,
Да занавеса нет.
Что я собрал? Что я нашёл,
Подмостки истоптав?
Последний зритель мой ушел
И был, конечно, прав.
Но я играю всё равно,
Похоже, для себя,
И роль, и пьеса - всё говно,
Иначе и нельзя.
Полезен только трудный путь,
Успех? - Не нам судить, -
Когда желанна только суть,
И цель одна - творить!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
