Д.Ап.8:39-40 "Дух Господній підхопив Пилипа...опинився в Азоті..."
Сьогодні є проблема в вірі,
Яка приводить до чудес,
Є й християни - маловіри,
Не вірять, що Христос воскрес;
Під сумнів підпадають чуда,
Що на Землі Христос творив,
Не раз вже чув: "Іді отсюда!"
Коли про них я говорив;
Но серед нас Господь сьогодні
Творить знамена й чудеса,
Лиш нищі духом та голодні
Приймають в серце небеса;
А я не можу промовчати
Про те що бачив, чув, та знав,
А вам, звичайно, вибирати,
Яку я правду розказав;
***
В часи не так уже й далекі
Брат Фень Давид селом ходив,
По старості і для безпеки
Завжди кийочка він носив.
Його за ревність в Бозі знали
Не тільки в нашому селі,
Ще й як пророка поважали,
Усі дорослі і малі;
В неділю в зібрання ходили
В село сусіднє - Башлики,
Десь п'ять кілометрів від сили,
А трішки менше - навпрямки.
І кожний раз Давид був першим,
Із тих, хто в церкву поспішав,
Завжди радів, що шлях завершив,
Й ніхто його не обігнав.
Багато років так минуло,
Він свій закон не нарушав,
Но щастя раптом відвернуло:
Вдень натомився і...проспав.
Схватився і давай молитись:
(А сонце злегка припіка)
"Не дай же, Боже, запізнитись,
На ломлення у Башликах!"
На горизонті, в чиcтім полі,
Він бачить: йде одна душа,
Прискорив кроки мимоволі,
Але, пісок лиш заважа...
Ніяк завчасу не поспіти,
Хіба що хто-де підвезе,
Ген - мотоцикл, давай радіти,
Та жінку ззаді хтось везе.
Заплакав гірко серед поля:
"До чого, Боже, я скотився,
Нещасна, та зрадлива доля,
Бо я на зібрання спізнився!"
Протер від сліз старенькі очі,
Аж, зирк: Молитви дім стоїть,
Під'їхав мотоцикл, буркоче,
Давид їх обігнав на мить...
Мотоцикліст так здивувався,
Що в горлі голос затремтів:
"Давид!? А з ким я в полі зустрічався?
Так ти ж під'їхати хотів!"
"Хотів, та бачиш, не під'їхав,
А як я тут? не зрозумів,
Закрив я очі...о, потіха!
Коли ступив і їх відкрив:
Стою два кроки від будинку,
Ніде, нічого не відчув,
Та сила Божа за хвилинку
Зробила так, щоб я тут був!"
***
Живуть в селі Давида діти,
Та внуки, правнуки, рідня,
Заїдьте, й будуть вам радіти,
Посеред ночі й серед дня.
Комментарий автора: Цю історію я чув від самого Давида...
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 12868 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Против Троицы. (2008) - Сергей Дегтярь Это произведение рождалось тогда, когда я переосмысливал догмат троицы и хотел верить только в Единого Бога - Вс-вышнего. Я думал, что не могу и не хочу больше оставаться в противоречиях и не хотел разделяться в христианстве. Это было, наверное, подготовкой к тому, что в дальнейшем мне придётся покинуть христианство, чтобы не страдать за одних и не быть в противоречиях с другими. Ведь известно всем, что в христианстве много течений. Одни признают Бога в единственном числе, а другие - во множественном. В пятидесятничестве я впервые задумался кому нужно молится, а кому не следует. Но, так получалось, что я молился то одному, то второму, то третьему. Каждое из лиц претендовало на свою исключительность и божественность. Я боялся обидеть то одного, то другого, то третьего. Во мне была путаница. Я хотел, чтобы Бог был единственным, но, христианство преподносило непонятное учение о трёх лицах, но одном Боге. Я не хотел противоречий. Я думал, что должен быть Единственный Вс-вышний, но мне говорили, что Отец и Сын и Святой Дух - равны во всём, поэтому Я молился им, а не Ему. С 1996 года по настоящее время я изучил практически все конфесии в христианстве. Я двигался к Богу в познании всех трёх и в результате этого прошёл немало учений. Мне всё это так надоело, что сейчас я не хочу более думать обо всём этом.
Я больше не хочу говорить о Троице и лицах в ней. Мне нужен лишь один Вс-вышний. Пусть Он будет моим оплотом спасения в этом мире.
Я покинул христианство и больше не хочу в него возвращаться. В нём много противоречий. Лучше уж ощущать себя не знающим ничего, кроме Христа распятого, как говорил ап. Павел.
