На свете есть вчера, сегодня, завтра;
И жизнь бежит в трёх небольших словах.
Не видим их мы на дорожных картах,
Но в них надежда, вера, счастье, страх.
Надежда с верой – завтра лучше будет,
А счастье в том, что мы любя живём.
Боимся, что нас кто-то позабудет.
С опаской в чём-то будущего ждём.
Я был таким, кем завтра уж не буду.
Сегодня дышим – завтра может быть.
Хоть из вчера я что-то позабуду,
Желаю завтра, как сейчас, любить.
Любовь в душе мы в завтра переносим.
Она сегодня всем насущный хлеб.
Её у Бога ежедневно просим.
Она причина всех земных побед.
Вчера, сегодня, завтра – неразрывны.
В них жизни кадры и архив судьбы
Лишь об одном: земном пути недлинном,
Где оставляем мы свои следы.
Один след в небо души направляет,
Другой ведёт куда-то в пустоту.
И двери завтра снова открывает,
Где предстоит найти свою судьбу.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 10561 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Совесть - Лариса Зуйкова Совесть, это то, что заложено Богом в сердце каждого человека, приходящего в мир.Иногда мы её заглушаем, иногда затаптываем, но иногда она может сгореть и тогда говорят: О, это человек с прожжённой совестью. И чем раньше человек обратится к своему Создателю, через Иисуса Христа, тем меньше он повредит свою душу.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
