Встаю с колен и слёз поток
Неукротимый укрощаю.
И в утро новое восток
Луч солнца первый освещает.
Встаю с колен. Пора идти
Вновь, взяв терпения Христова,
С крестом по узкому пути,
Желая праведности снова.
Пора идти, любя врагов,
Благословляя проклинавших
И жаждать таянья снегов
В почти замёрзших душах наших.
Встаю с колен. Пока темно,
Но брезжит свет звезды и верю:
Господь дарует всё равно
Мне счастье через все потери.
Он победил и смерть, и ад
Ради простого пониманья:
Блажен и счастлив, и богат
Кому Он смысл и оправданье.
Встаю с кален. Всё, что дано
Приемлю служащим ко благу.
И лишь прошу Господь одно:
-Даруй надежду и отвагу.
02.04.06.
Любовь,Володенко - Бледных,
Владикавказ,Россия
родилась 13.12.1959 года и выросла в городе Владикавказе,с 12 лет пишу стихи и верю в Господа,прошу кому интересно какое либо общение,пишите.С Божьей помощью.Люба.Еще вы можете почитать мои стихи на сайте stihi.ru автор Любовь Александровна e-mail автора:Lubovblednih@yandex.ru сайт автора:Немного обо мне
Прочитано 12234 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Для детей : Что видела мышка Жужу - Дмитрий Это мое самое первое произведение! Я всегда считал себя человеком посредственным и бесполезным. И тут вдруг вмешался Бог! Это Он дал мне этот сюжет и довольно оригинально и интересно. Я сам был в восторге! – неужели я это смог написать! Человек такое придумать не может!
